попавсь мені в руки фотоапарат :)

Мій коридор, і я, і дзеркало.

А сьо?

Окробатичні фотки.

Чи не зворушлива домбра і постоли?..

Ну, таке...

О.

Таке подумала:
1-психологами часто стають ті, хто сам потребує на прийом J
2-всі припантовані, зарозумілі, заглиблені у власні проблеми, хто постійно носить маску, всі шестьорки – так чи інакше колись попустяться, кожен по-своєму, у кращому розумінні цього слова.
Таке от подумала.

Ну та, ну попса, але ж як мило... (мило:))

І пусто навколо ні слова, ні іскри, і хвилі підходять не ті.
І холодом віє осіннього змісту без імені на самоті.
Чому ти не бачиш, як мілко мені в океані людей?
І навіть у свято так темно навколо без вікон твоїх і дверей...
Хіба не знаєш ти, як не живу без тебе я!
Хіба не знаєш ти, для кого музика моя?!...

А ви - слухали Олдфілда?

"- Як тобі Олдфілд?
- Я вирішила, що ти не повинен більше сюди приходити. І взагалі - я викреслюю тебе зі своїх списків. Купайся і провалюй геть.
- Обов'язково. До речі, мені все одно треба йти. Мушу в «Дитячому світі» купити подарунок для дітей своїх друзів. А діти моїх друзів - то мої діти.
- Не смішно.
- Я знаю, Галюню.
Бона закурює, нетвердо підводиться з-за столу і, похитуючись, добирається до вікна. Курить і дивиться у вікно. Під Майка Олдфілда.
- У тебе вже хтось є, Галю?
Маленька череп'яна ваза, знайома тобі ваза з підвіконня, без попередження летить у напрямі твоєї голови. Встигаєш ухилитись, як здібний боксер. З Галею це буває. Гарна була ваза. Ти прийшов, аби познущатися?
- Що за дурні питання? Звичайно! Я тільки тим і живу, що висмоктую з тебе кров… Зелена разова запальничка пролітає поруч із твоїм вухом. Майк Олдфілд бавиться тамбурином і кастаньєтами... "

(Андрухович, "Московіада")

Приїхала-2

Бляха, читати – нічого, купувати – нема грошей, роздрукувати – напряжно, але можливо :). Так і буду робила-м. Тому читаю свій щоденник. Прикольно. Розслабляє і нормальне якесь відчуття приносить. А взагалі – головне, про шо я хотіла написати – так це про те, шо я їздила в Рівне. Ну і фік з того? Гм, ну та, збірка до Орликіади була. І шось ми там вирішили. Прикольно таки там було, там інші люди, навіть пластуни не такі пластмасові, як деякі наші київські. А потім острозькі поїхали в Острог... а ми в Київ. Так какось безпристрасно написано. Може, я просто не хочу про це писати. От і не напишу! Чисть по-дівчачому :).Взагалі, шо за манера ставити смайлики, коли в тебе поганий настрій?! Але це добре, бо значитьь, шо він тільки зовні, а всередині наче все ок. Тільки чо так розкидано? Я про настрій.
Взагалі це невдячна штюка висліджувати, коли Хтось або декілька Хтосів зайде в аську, а потім робити вигляд, наче ти тут зовсім випадково. Правда ж, смішно? Це яксоь так залежно. Хібанетак.
Ок, піду, переписую на комп і сайт. Це поки що єдине, що я пишу в своєму щоденнику, а потім вішаю на сайт. Их, іноді можна :)

Напишу SMS

З невеликим запізданням вивішую фоочку, яка мене дуже смішить. А взагалі, чєсно, знаєте, задовбує оця техніка...

Львів, 8 березня.

Переїхало

Я переїхало сюди: solka.wordpress.com !

Бурмачка написала нову пісню

Так от. Вона написала нову пісню ("З днем народження, сонце").
Ой, кажіть, шо хочте: попса, не попса, а так мене ця пісня порадувала. :) Бурмачка завжди якось так пише - в тєму. Ще від "Орликіади - 2001", коли її до нас запросили замість проводити вечірку - отоді й почалась моя дурка нею. Ну, не так шоб дурка, але одні зацікавлення музикою проходять, а вона, на диво, залишається. Тим більше, є такі співаки, як-от Чубай чи Скрябін, шо пісні в них непогані і навіть дуже непогані, особливо якшо то не їхні пісні :) але самі як люди вони мають свої приколи, які мені в них не подобаються. А от Бурмака... :) Нє, я серйозно.

Хо" кудись.

Я хочу до Львова. От сіла собі раптом і подумала. І навіть не знаю, чи точно саме до Львова. Просто приходить весна, і я згадую Вакарчука (бєєєееееееее, як попсово :))і я згадую Вакарчука, який шьпіває : я бачу навколо... каміння і квіти... міста і вокзали... і сонце, і сніііг... . О. А в мене це асоціюється з весною. Во. Просто находить іноді такий настрій, коли хочецця кудись запхатись. особливо на васьмоє марта, гдє нам сдєлают вихадние. от мабуть, єдине, за шо я вдячна цьому святу - так за те шо на нього завжди вихідні роблять. Ех, не буду си виражати....Взагалі в мене слово "ех" асоціюється з одним анекдотом. ну добре, не слово, а вигук. Анекдот можу розказати комусь. ну хто схоче. ануж хтось знає, а потім скаже: ааа, а я знав, а я знав. Мені вже Аня Бабич розказувала. :)То, короче, скорше б ті вихідні. Ато погода вноно канєшно гарна, але шоб дуже весняна - я б не сказала.Таке-то!

Кам"янець!

Ура, ми поїхали туди! Ми були там! І ми вернулися назад. Шкода. Купа вражень, як-то пишуть, і всяке таке. Будуть фотки, ще допишу, бо так нецікаво. Не мені. Читати нецікаво без фоток. І спати хочу! Всьо, па-па, далі буде.

Пішов. Скоровернус.

(за 25.01.2007)
Ось завтра в цей час я вже буду сидіти в поїзді і чу-чухати на Кам"янець. У, цікаво, як там воно все буде. Непросто якось так собою розпоряджатись, коли ти сама живеш поки що.

привіт!

ось. пробую шо з того вийде. поки нікому не дивитись! ато я стидаюсь :)