Ну та, ну попса, але ж як мило... (мило:))

І пусто навколо ні слова, ні іскри, і хвилі підходять не ті.
І холодом віє осіннього змісту без імені на самоті.
Чому ти не бачиш, як мілко мені в океані людей?
І навіть у свято так темно навколо без вікон твоїх і дверей...
Хіба не знаєш ти, як не живу без тебе я!
Хіба не знаєш ти, для кого музика моя?!...

А ви - слухали Олдфілда?

"- Як тобі Олдфілд?
- Я вирішила, що ти не повинен більше сюди приходити. І взагалі - я викреслюю тебе зі своїх списків. Купайся і провалюй геть.
- Обов'язково. До речі, мені все одно треба йти. Мушу в «Дитячому світі» купити подарунок для дітей своїх друзів. А діти моїх друзів - то мої діти.
- Не смішно.
- Я знаю, Галюню.
Бона закурює, нетвердо підводиться з-за столу і, похитуючись, добирається до вікна. Курить і дивиться у вікно. Під Майка Олдфілда.
- У тебе вже хтось є, Галю?
Маленька череп'яна ваза, знайома тобі ваза з підвіконня, без попередження летить у напрямі твоєї голови. Встигаєш ухилитись, як здібний боксер. З Галею це буває. Гарна була ваза. Ти прийшов, аби познущатися?
- Що за дурні питання? Звичайно! Я тільки тим і живу, що висмоктую з тебе кров… Зелена разова запальничка пролітає поруч із твоїм вухом. Майк Олдфілд бавиться тамбурином і кастаньєтами... "

(Андрухович, "Московіада")

Приїхала-2

Бляха, читати – нічого, купувати – нема грошей, роздрукувати – напряжно, але можливо :). Так і буду робила-м. Тому читаю свій щоденник. Прикольно. Розслабляє і нормальне якесь відчуття приносить. А взагалі – головне, про шо я хотіла написати – так це про те, шо я їздила в Рівне. Ну і фік з того? Гм, ну та, збірка до Орликіади була. І шось ми там вирішили. Прикольно таки там було, там інші люди, навіть пластуни не такі пластмасові, як деякі наші київські. А потім острозькі поїхали в Острог... а ми в Київ. Так какось безпристрасно написано. Може, я просто не хочу про це писати. От і не напишу! Чисть по-дівчачому :).Взагалі, шо за манера ставити смайлики, коли в тебе поганий настрій?! Але це добре, бо значитьь, шо він тільки зовні, а всередині наче все ок. Тільки чо так розкидано? Я про настрій.
Взагалі це невдячна штюка висліджувати, коли Хтось або декілька Хтосів зайде в аську, а потім робити вигляд, наче ти тут зовсім випадково. Правда ж, смішно? Це яксоь так залежно. Хібанетак.
Ок, піду, переписую на комп і сайт. Це поки що єдине, що я пишу в своєму щоденнику, а потім вішаю на сайт. Их, іноді можна :)